Мета: формувати екологічну свідомість і почуття
поваги до планеті земля, своїй батьківщині, викликати бажання творчо
взаємодіяти з природою, розвивати творчі здібності дітей, виховувати екологічно
свідоме ставлення до природи.
Підготовчий етап:
- Розповідь дітям «Чому люди стали відзначати день
Землі»;
- Підбірка і виставка книг з екологічного
виховання.
Дослідно-творчий етап:
- заняття по екології на природоохоронні теми:
«Чому квітка плаче»,
Що могла б розповісти планета Земля, якщо б раптом
заговорила?»;
Таємниця лісової галявини».
- Екскурсії в ліс;
- Читання художньої літератури;
- Зміст сюжетно-рольових ігор теж буде носити
екологічний характер;
Останній етап проекту - захист . Саме на цей
момент є найвищою точкою емоційного напруження, і її необхідно посилити
соціальною значимістю проекту.
На завершення слід пояснити, для кого і для чого
він створювався і навіщо він потрібен. Форма захисту проекту завжди яскрава,
цікава і продумана так, щоб відобразити і продемонструвати внесок кожної
дитини.
ролево-ігрові (з елементами творчих
ігор, коли діти входять в образ персонажів казки і вирішують по-своєму
поставлені проблеми);
Структура ігрових проектів тільки намічається,
учасники беруть на себе певні ролі, обумовлені характером і змістом. Це можуть
бути літературні герої або вигадані персонажі. Ступінь творчості в таких
проектах висока, але домінуючим видом діяльності таки є ролево-ігрова.
Ігрова позиція включає як світоглядний аспект
розвитку дитини, так і його властивості особистості. Діти з ігровий позицією
здатні на жартівливо-добре обігравання різних реальних ситуацій, вони вигадники
і фантазери, створюють доброзичливу веселу атмосферу. Така атмосфера свідчить
про емоційне благополуччя дітей і сприяє формуванню та розвитку оптимістичного
світогляду
інформаційно-практико-орієнтовані: діти збирають інформацію
і реалізують її, орієнтуючись на соціальні інтереси (оформлення та дизайн
групи, вітражі та ін.);
Їх відрізняє чітко позначений очікуваний,
орієнтований на соціальні інтереси, результат діяльності учасників. Даний тип
проектів вимагає добре продуманої структури й організації роботи на окремих
етапах (коректування, обговорення результатів і способів їх впровадження в
практику, оцінка проекту).
Враховуючи вікові психологічні особливості
гуртківців, координація проектів повинна бути гнучка, тобто вихователь
ненав'язливо спрямовує роботу дітей, організовуючи окремі етапи проекту.
Робота над проектом має велике значення для
розвитку пізнавальних інтересів дитини. У цей період відбувається інтеграція
між загальними способами вирішення навчальних і творчих завдань, загальними
способами розумової, мовної, художньої та іншими видами діяльності. Через
об'єднання різних областей знань формується цілісне бачення картини
навколишнього світу. Колективна робота дітей в підгрупах дає їм можливість
проявити себе в різних видах рольової діяльності. Загальна справа розвиває
комунікативні та моральні якості.
Структура проекту
1 етап -
етап підготовки проекту.
Завдання та зміст діяльності на даному етапі єдині
для всіх освітян, незалежно від обраної теми. На етапі підготовки педагоги
визначають:
- завдання,
які вони будуть вирішувати з дітьми, батьками, для самоосвіти,
- розробляють модель взаємодії всіх учасників
проекту;
- визначають прогнозований результат;
-визначають зміст діяльності всіх учасників проекту.
2 етап -
етап практичної реалізації проекту.
На даному етапі педагоги планують зміст діяльності
для всіх учасників проекту. Складають перспективні плани, конспекти занять,
сценарії свят, планують дитячі дослідницькі проекти, організовують виставки,
конкурси і т.д., визначають підсумковий захід.
3 етап -
заключний - підведення підсумків, прогноз на майбутнє.
На даному етапі педагоги підводять підсумки роботи
і складають прогноз і перспективи на майбутнє.
4 етап -
презентація та захист проектів
Існують і основні вимоги до використання методу
проекту в дитячому садку.
в основі будь-якого проекту лежить проблема, для
вирішення якої потрібно дослідницький пошук;
обов'язкові складові проекту: дитяча самостійність
(за підтримки педагога), співтворчість дітей і дорослих;
розвиток комунікативних здібностей дітей
пізнавальних і творчих навичок.
Висновок.
Дидактичний сенс проектної діяльності полягає в
тому, що він допомагає зв'язати навчання з життям, формує навички дослідницької
діяльності, розвиває пізнавальну активність, самостійність, творчість, вміння
планувати, працювати в колективі. Але головні учасники проектної діяльності -
це наші вихованці, на розвиток яких направлені всі наші зусилля. Ким стануть
наші діти, коли виростуть, - покаже час. Для нас головне - забезпечити кожній
дитині максимальні умови для розвитку його здібностей, самостійності і
творчості.
Історія новорічної ялинки
Про
Різдвяну ялинку існує безліч легенд.
Згідно
з найпопулярнішою з них, одного разу ватажок німецької Реформації Мартін Лютер у
ясний і морозний святвечір ішов додому через ліс.
Раптом
він звернув увагу на ялинку, крізь лапи якої красиво просвічували зірки.
Це
справило на Лютера таке велике враження, що вдома він поставив ялинку для своєї
сім'ї і прикріпив до її гілочок свічки. Вогники свічок нагадували йому зірки на
небі.
А
ось легенда про походження срібної мішури.
Давним-давно
жила-була добра бідна жінка, у якої було багато дітей. Якось напередодні Різдва
вона прикрасила ялинку, але ялинка вийшла скромна, майже без прикрас. Уночі на
ялинці побували павуки і, переповзаючи з гілки на гілку, залишили по собі
павутину.
Знаючи
доброту жінки, Христос вирішив її нагородити і благословив дерево - в
результаті, павутина перетворилася на сяюче срібло.
Кажуть,
що першими Діда Мороза придумали гуни: у них був бог Йерлу, котрий у найперший
день року приходив на землю. У цей день потрібно було ставити в будинку ялинку,
яка вважалася священним деревом. Цю традицію, якій уже більше 5 000 років, гуни
принесли в Європу.
Потім
вони були розгромлені і залишилися тільки в Баварії, де і жили до XVI століття,
ні з ким не змішуючись. Саме з Баварії новорічна ялинка "прийшла" в
усі європейські країни.
Перші
вбрані різдвяні ялинки з'явилися на території сучасної Франції, в Ельзасі; як
стверджують історики, це відбулося в 1605 році. Літопис свідчить: "На
Різдво в тутешніх будинках встановлюють ялинки, а на їх гілки вішають троянди з
кольорового паперу, яблука, печиво, шматочки цукру і мішуру".
Протестантська
громада німецької області Вюртемберг перейняла це нововведення. Поступово ця
традиція поширилася по всій Німеччині, а потім - і по всій Європі. Проте,
ялинки з'являлися спочатку тільки в будинках багатих дворян і купців.
Різноманітними
іграшками прикрашалися в середньовічній Німеччині не тільки ялинки, але і
сосни, гілки вишневих дерев і буків. Перша скляна ялинкова куля була видута в
Тюрінгії (Саксонія) у 16 столітті.
Промислове
виробництво ялинкових іграшок почалося тільки в середині минулого століття -
тут же, у Саксонії. Митецькі майстри видували іграшки зі скла, вирізували з
картону дзвіночки, серденька, фігурки птахів і звірів, які потім розфарбовували
яскравими фарбами.
Традиція
встановлювати різдвяні ялинки набула широкого вжитку відносно недавно – на
початку 19 століття. Спочатку вічнозелені красуні з'явилися в імператорських
палацах Франції, Німеччини, Англії, Норвегії, Данії і Росії. Надбанням же
простого люду ялинка стала лише в другій половині 19 століття.
У
Росії Новий рік стали відзначати згідно з указом Петра Великого з 1 січня 1700
року. До цього початок нового року відзначали 1 вересня. В указі Петра I
йшлося: "Знатними і проїжджими вулицями, біля воріт і будинків, учинити
деякі прикраси з древ і гілок соснових і ялинкових, чинити стрілянину з
невеликих гармат і рушниць, пускати ракети і запалювати вогні.
А
людям убогим кожному хоча б по древу чи гілці на воротях поставити". Це
свято припало до вподоби російському народові.
У
30-і роки XIX століття новорічні ялинки ставилися тільки в будинках
петербурзьких німців, але вже наприкінці того ж сторіччя вони стали головною
прикрасою і міських, і сільських будинків. Ну, а уже в двадцятому столітті
ошатна ялинка було незмінним атрибутом зимових свят.
У
1916 році різдвяні ялинки на російській землі опинилися в опалі. Як під час
Вітчизняної війни дворянство відмовилося від мови Наполеона, так у війну
імперіалістичну Священний синод закликав патріотів не ставити в будинках колючі
деревця, тому що ця традиція запозичена в німців.
А
в 1918 році на ялинку знову напали, цього разу - радянська влада, котра
оголосила її буржуазним забобоном, тісно пов'язаним з опальною релігією. Проте,
багато хто продовжував святкувати Різдво підпільно.
Ялинка
залишалася забороненою аж до 1935 року, коли з'явилася ідея святкувати не
Різдво, а Новий рік. Віфлеємська зірка стала червоною п'ятикутною, і під
прикрашеними ялинками країна, згідно з указом Сталіна, разом з Дідом Морозом
зустріла 1935 рік від Різдва Христова. Неробочим днем 1 січня став тільки в
1949 році.
